nik_adams: (Default)
Надумався створити спільноту на літературну тему. Думав не довго, власне зареєстрував і все. Ось вона- [community profile] litcom_ua . Кому цікаво поділитися враженнями про прочитані книжки, нових авторів, написати і почитати рецензії, відгуки чи просто потеревенити на цю тему- приєднуйтеся, самому з собою якось говорити про все це не цікаво.
nik_adams: (Default)
Якщо набрати в груди якомога більше повітря, затримати дихання і зануритися в оце от "А-А-А-А! Макаревич- предатель! Выступил перед вражескими украинскими солдатами! Лишить гражданства! Конфисковать имущество! Не пускать в страну! Сварить и съесть, а кости выбросить собакам!", то на якийсь час може здатися, що укроЗМІ не брешуть і що справді у нас на сході не "украинцы расстреливают свой народ" і не новороські воїни світла намагаються зупинити навалу бандерівської хунти, а таки да - відбувається війна між Росією та Україною.
nik_adams: (Default)
Сьогодні, 09.08.2014 року, близько 04 год. 45 хв. невідомі обстріляли музей авіації в м. Конотоп, Сумської області. Стріляли швидше за все з гранатомета, пролунало кілька досить сильних вибухів, останній потужніший, мою п'ятиповерхівку, що знаходиться метрів за 200 від місця події відчутно струснуло. Постраждали кілька експонатів музею, списані гелікоптери. Серед мешканців міста призовного віку часто зустрічаю таку позицію, що, мовляв, взагалі- то я патріот і коли ті придурки прийдуть до нас, то я обов'язково піду захищати своє місто, свою домівку. Але їхати на Донбас -- зась, хай самі вирішують проблеми, які вони ж і створили. Вибухи, що останнім часом лунають вже по всій Україні доводять хибність цієї точки зору. Якщо не зупинити цю заразу на сході, то коли тут теж почнеться війна і ракети летітимуть в житлові будинки щось захищати вже буде пізно.

Діана

Jun. 10th, 2014 11:15 pm
nik_adams: (star)
http://nazavzhdy.livejournal.com/475828.html

На війні, як на війні. СУП заблокував блог Діани Макарової http://diana-ledi.livejournal.com . Українським та й багатьом іншим користувачам ЖЖ нема сенсу її представляти. Саме завдяки її самовіддачі, безсонним дням і ночам, підірваному здоров'ю українські блоґи- хутірці, такі самодостатні і відморожені, почали спілкуватися між собою, об'єдналися в єдину спільноту, а до ЖЖ струмками і ріками потекли люди з інших соцмереж. Саме вона кропітко і дбайливо вишукувала і відбирала справжні діаманти серед тисяч постів і чи не найбільше за всіх раділа своїй знахідці. Яким далеким зараз це все здається... Я не зустрічав більшу патріотку України і ЖЖ, патріотку не на словах, а на ділі. Чи є при всьому цьому Діана ворогом Росії? Я навряд чи пригадаю хоча б один її пост написаний українською мовою. Всі, як один- достойні взірці мови Пушкіна та Єсєніна, вона справді уміє класно писати і ніколи не соромилася користуватися цим даром. Та навіть не в цьому справа. Я достатньо давно знаю Макарову, щоб з упевненістю сказати, що Росію вона любить всім серцем, як і я. І що серед росіян у неї не менше друзів, ніж серед українців. Так само впевнено можу сказати, що вона ненавидить. Брехню, підлість, несправедливість, боягузтво. Звісно, скажете ви, цього ніхто не любить. Але у Леді ця нелюбов жорстка і непримирима. І саме з цим вона боролася на Майдані і продовжує боротися далі. Аж ніяк не з Росією. Не наша вина, що останнім часом, спрямовуючи свій погляд у бік Росії, ми все частіше натикаємося на саме такі, не гідні людини, якості.

Мені зараз важко підбирати цензурні вирази, щоб висловити свої думки і почуття. Ви не з тим боретеся, панове з СУП. Точно не з тим. Те, що ви зробили з нашою Росією і нашим ЖЖ- на це неприємно дивитися, з цим неприємно жити поряд.
Фейсбук Діани-- https://www.facebook.com /diana.maka rova.37
nik_adams: (Default)
Отже, Двое в комнате, я и Путин -- изображением на экране телевизора иностранного производства. Володимир Володимирович хитро мружить око, посміхається чи то в пишні грузинські, чи то в куцуваті німецькі вуса, відразу й не розбереш, і неквапом починає розмову. "…напомню, пользуясь терминологией ещё царских времён, это Новороссия: Харьков, Луганск, Донецк, Херсон, Николаев, Одесса не входили в состав Украины в царские времена, это всё территории, которые были переданы в Украину в 20-е годы советским правительством. Зачем они это сделали, бог их знает. Это всё происходило после соответствующих побед Потёмкина и Екатерины II в известных войнах с центром в Новороссийске. Отсюда и Новороссия. Потом по разным причинам эти территории ушли, а народ-то там остался. Да, сегодня они граждане Украины, но они должны быть равноправными гражданами своей страны, вот в чём всё дело. …вопрос в гарантиях для этих людей",- переконливо доводить він і перші кілька хвилин я справді не знаю, що йому заперечити. Продовження розмови )


Posted via m.livejournal.com.

nik_adams: (star)
В один прекрасний момент, опритомнівши після майданної ейфорії, ми зіткнулися з проблемою абсолютної непроінформаганості за східним і північним кордонами про ті процеси, що відбуваються в нашій країні. Спочатку навіть смішно було слухати про окупацію України бандерівцями, про масові вбивства і зґвалтування росіян в майданутій країні, про катування російськомовних в львівському метро. Потім, коли російські війська зайняли Крим, а на Сході і Півдні країни почали збиратися багатотисячні антимайданівські мітинги, де відбивали голови за носіння українських прапорів це перестало бути смішним. Як же так, запереживали ми, адже зараз майже в кожному будинку є інтернет, є супутникові канали, є особисті зв'язки між країнами в решті решт і будь- яка людина, співставивши факти, може зробити правильні висновки, об'єктивно оцінити ситуацію і зрозуміти, де Путін їх дурить. Якась світла голова нарешті здогадалася в чому справа. "А, точно!- сказала вона. Ми ж розмовляємо українською, а вони української не розуміють. Давайте будемо розповідати їм про те, що відбувається російською!" Чудова ідея. Давайте, то й давайте )
nik_adams: (star)
Двісті років тому в маленькому селі на Київщині з'явився на світ той, кому судилося стати духовним лідером свого народу. Неймовірна доля. Ще в досить молодому віці Шевченку, завдяки його непересічному малярському таланту вдалося втілити блакитну мрію будь- якого хохла -- кріпацький син став не лише вільною, а й шанованою в Петербурзі людиною, отримав можливість отримати пристойну освіту і, зрештою, ставши новим Гоголем, доживати в багатстві і почестях "во славу Российской империи". Та, здавалося б, упіймавши бога за бороду, обрав інший шлях- залишився вірним собі, своїм переконанням і своєму народу. В його поемах і віршах Україна перестала бути декоративно- елегійною Малоросією, краєм вишневих садків, карооких дівчат, вареників та козацьких оселедців. Вона повернула собі свою історію, своїх героїв, свою ганьбу і славу, повернувшись на шлях формування своєї нації і мови. Read more... )

Дата

Feb. 1st, 2014 01:18 pm
nik_adams: (star)
Мой блог- свободная от репостов зона. Ничего принципиального, просто мой блог- это мой блог. Однако, сегодня есть повод нарушить эту традицию. 22 января (по старому стилю) исполнилось невесть сколько лет моему другу [livejournal.com profile] primardo. Подарить мне ему нечего, нехай звиняє, но если уж ломать традиции- так ломать. Подарю вам мой самый любимый его пост- и ему приятно, и мне абсолютно ничего не стоит. Наслаждайтесь. )


<span style="font-size: x-small

nik_adams: (Default)
Може порадите щось хороше почитати? Жанр твору, час написання, національність автора мене не цікавлять, має значення лише майстерність написання. Ну, є ж у вас свій власний Золотий Фонд? Надійні руки і порядність читача гарантую.


Posted via m.livejournal.com.

nik_adams: (star)
Колись давно знав я одного Віталія. Скажу відразу, не тією Віталік був людиною, за знайомство з якою долі ставлять могорич, та що там толерувати - був він відвертим закінченим мудаком. І от одного чудового дня, мрія Віталіка (на відміну від аналогічної мрії українського народу) здійснилася і він потрапив до Європи. Всі з полегкістю зітхнули, але ненадовго. В мерехтливому сяйві італійських зірок, під ніжний шепіт хвиль Адріатики, в очікуванні оральних ласк від щойно знятої місцевої повії, Віталік раптом помітив, що жриця кохання намагається скористатися гігієнічною серветкою і з криком: "Ти что, брезгуешь?!" показав їй, як наш десант поводиться з такими фіфами. Звісно ж, Віталю депортували без права повернення і з того часу він досить комфортно почувається в рідній стихії. До чого я веду )
nik_adams: (Default)
Як ви вважаєте, якщо я отак просто візьму і не дочитаю "Мобі Діка", а візьмуся, скажімо за Дяченків я все ще буду гідним носити почесне звання інтелігентної людини?


Posted via m.livejournal.com.

nik_adams: (star)
А доки я ще не теліпаюсь десь на ліхтарі, хотілося б, користуючись нагодою, поговорити з вами про цей роман. Read more... )
nik_adams: (star)
"А можна, доки ви пишете, я розкажу вірш? Я вам не буду заважати?" "Та ні, читайте будь ласка...", - незмигнувши оком, абсолютно нейтрально сказав я. Ніби все життя тільки тим і займаюся, що о 2-й годині ночі слухаю вірші в кімнаті з покійником. На світі вистачає божевільних. Зрештою, мені хоч хороводи навколо неї води чи нижній брейк крути, твоя ж мати... Ні, я звісно ж розумію - 94 роки, бабуся відмучилася, останні півроку ноги сантиметр за сантиметром зжирала гангрена, але вірші?.. А жінка тим часом почала читати )


Posted via m.livejournal.com.

nik_adams: (Default)
Серйозний вік, знаковий... Саме час зупинитися і чесно визнати, що нічого путнього з тебе вже не вийде. Не привітають вже гостинні марсіани першого земного дослідника Сергія, пригортаючи тебе до зелених грудей всіма своїми чотирма руками. Не відчуєш на своїх зашерхлих губах лагідних бризок грудневого тайфуна, галсуючи на однощогловому вітрильнику біля берегів Карафуто. І вже точно не буде ніякого мого Великого Роману. З худоби- лише самотня скалярія кої в дванадцятилітровому акваріумі на зйомній квартирі. Не зважаючи на відсутність карколомих перспектив, необґрунтовано щасливий і задоволений життям. На ліцо- явний інфантилізм і невідповідність біологічного та психологічного віку. І це теж чомусь радує. Зовсім не хочеться дорослішати:).


Posted via m.livejournal.com.

nik_adams: (star)
15 лютого 2013 року активісти ВО "Свобода" на чолі з народним депутатом Ігорем Мірошніченком зруйнували пам'ятник В.І. Леніну в центрі міста Охтирка, Сумської області. В селі Жовтневе, Решетилівського району, Полтавської області обезголовили скульптурну групу "Ленін і Крупська", причому Надію Констянтинівну теж не пожаліли. Таким чином "свободівці" розпочали кампанію боротьби з комуністичною ідеологією, яку Олег Тягнибок, пройшовши до Верховної Ради, проголосив першочерговою задачею своєї партії. Сама по собі ідея боротися з комунізмом в країні, де комуністів вже не лишилося навіть серед комуністів особисто мені видається дивакуватою, але бог з ним. В решті решт символи соціалістичної епохи виглядають, м'яко кажучи, недоречно там, де обливаючись кривавим потом будуют капіталізм, як і всі ті вулиці імені щорсів, ворошилових, бонч-бруєвичів, які до даної місцевої не мають ніякого відношення. Не зважаючи на здійснення такої, здавалося б, корисної і благородної місії, "свободівці" від мешканців Охтирки та Жовтневого не дочекалися. Навпаки, невдячне бидло ремствує і погрожує повідривати відновлювачам історичної справедливості найрізноманітніші частини тіла. Маю визнати- цілком обгрунтовано. Справа в тому, що є як мінімум дві вагомі обставини, які пояснюють, чому члени ВО "СВОБОДА" мудаки. Перша: діяльність будь- якої опозиції в будь- якій країні ґрунтується на принципі "чим гірше, тим краще". Тобто, чим гірша ситуація в країні, тим більше у опозиції шансів після наступних виборів перетворитися на владу. В нормальних країнах негатив опозиції врівноважується стараннями влади зробити життя своїх громадян якомога кращим і комфортнішим, щоб, відповідно, залишатися при владі якомога довше. У нашому ж випадку, коли від влади добра не дочекаєшся, ваші перформанси, хлопці, не політика, а знущання. В чому негатив конкретно дій ВО "Свобода" проілюструє друга обставина. Так сталося, що будь-яке конкретно взяте місто, містечко, село, які партійні функціонери розглядають виключно як арену політичної боротьби, для мешканців цих населених пунктів є ДОМІВКОЮ. А для дому що головне? Щоб було чисто, комфортно, затишно. Порожні ж постаненти, зламані пам'ятники, кострубаті надписи чорною фарбою на фасадах будинків не додають ні того, ні іншого. Саме тому не видно захоплення в очах охтирчан і жовтневчан. Це приблизно те ж саме, якщо хтось прийде до вас додому, насере посеред хати і приліпить згори табличку з яким-небудь актуальним гаслом. Як виглядає запропонований "свободівцями" затишок допитливий читач може глянути під катом дивитися ) І ні, я не вважаю, що вони дурні і не розуміють, що роблять.
nik_adams: (star)
Бог творить світи. Зіштовхує в Порожнечі гігантського коллайдеру Ніщо з Нічим, жонглює галактиками, розмірковує, як за допомогою сонячної енергії перетворити вуглекислий газ на життєдайний кисень. Хитро посміхаючись в густу сиву бороду прикидає, як краще присобачити до звичайної миші крила птеродактиля і писок свині. Але ні, добрі люди, я не думаю, що Бог когось карає. У нього й без того безліч цікавих і невідкладних проблем. А та злива нещасних випадків, що накрила наших мажорів, то лише наслідки закономірних процесів, що відбуваються в нашому суспільстві. Корупційна Система, яка на їх думку перетворювала їх на богів і робила б їх недоторканими почала їх знищувати. Якщо на пальцях, то працює це приблизно так. Керівник ДАІ дозволяє своєму знайомому чиновнику порушуючи правила дорожнього руху політати на новенькому спортивному авто вулицями міста, сподіваючись, що їхні дороги не перетнуться. Той і літає. До першого стовба. Сам же керівник ДАІ, знаючи, що робиться на дорогах, не ризикує і летить на футбол в надійному, перевіреному всіма можливими службами літаку. Можновладець, який дозволив літати списаному літаку, йде до цілком надійного, щойно побудованого супермаркета , у якого теж всі необхідні дозволи і результати перевірок в порядку. Найобачніший з них нікуди не йде і не їде, залишається вдома, щоб випити з близькими, перевіреними друзями чарку якісної, перевіреної горілки і порадувати родину надійним, перевіреним фейєрверком . Хто зна, може ж їм колись дійде, що вони живуть в тій самій, перевіреній і забезпеченій усіма необхідними дозволами країні, що й ми.
nik_adams: (Default)
1922-1924 роки. Позаду у Володимира Винниченка залишилася карколомна кар'єра революціонера і урядовця Української народної республіки, попереду маячила безпросвітна еміґрантська доля. А між ними, між минулим і майбутнім- цілих два роки вільного часу, щоб написати свій великий роман- утопію, за сумісництвом-- першу українську фантастичну книжку. Про політичну кар'єру Володимира Винниченка зараз знають практично всі. Хіба що хтось зовсім недолугий ще не висловився з приводу того, як треба було перебуваючи на перших посадах УНР розгромити всіх ворогів, не дати загинути юнакам під Крутами, врятувати державу і повиснути на віки вічні засидженим портретом в шкільному класі поряд з Шевченком. А от його творчість залишається мало відомою широкому загалу читачів. Власне про роман )
nik_adams: (Default)
Український сегмент ЖЖ знелюднів. Рідкі пости, мляві коментарі. Зайдеш куди-небудь, грайливо простягаючи вже підгулявшу кутю, намагаючись розворушити підгулявшими жартами, мовляв, чого кислі такі, свято продовжується! Ні, відмахуються немов від набридливої мухи, іронізують, ледь стримуючи роздратування. За інших обставин так і подумав би, що лежать всі, як удави, перетравлюючи різдвяну шинку та ковбик і набридливе дзизчання в цій ситуації мало доречне. Але знаю, що зараз не це. Зараз- Соркін. Соркін... Соркін... Соркін... Бо вже набридло почувати себе собакою, яка гавкає на караван, що мовчи, з гідністю прямує мимо. Собаки втомилися і знесилено дивляться на верблюдів. Справді, скільки ж можна? Президент з двома судимостями, прем'єр- міністр- росіянин, міністр оборони- росіянин, міністр освіти- українофоб. Тепер ще й голова Нацбанку не лише росіянин, але й близький родич керівництва "Газпрому". Можна, звичайно, пофантазувати, що Соркін- наш Павлік Морозов, якого ми ще будемо оспівувати в думах, але давайте дивитися правді у вічі- ми впевнено і невідворотно прямуємо в обійми північно- східного брата. Не зважаючи на всі запевнення діючих керманичів про європейський курс і власну недовіру- тут вже все їхнє, невже ж вони своє комусь віддадуть? Вже віддають. Ще кілька років і будемо в Митному союзі, а більшого Москві й не треба поки що. Чи буде нам гірше? В економічному плані- ні. Дешевий газ, пільгові умови на величезних ринках збуту, де, на відміну від Європи, нашу продукцію ще потребують. Кредити і дотації. До нас навіть не будуть ставитися як до окупованої країни, бо вони нас іншим народом не вважають. Навпаки, будуть, як Чечні, давати багато грошей, щоб сиділи ситі і задоволені та не рипалися. Що ми втратимо? Та майже нічого. Лише себе і почуття власної повноцінності. Варто нам буде лише десь обмовитися, що ми і самі класні пацани, як нам тут же й нагадають, як ми погралися в незалежність, нічого не досягли, все зруйнували і прибігли проситися назад.
nik_adams: (Default)
В дитинстві була у мене мрія. Не така амбітна, як у Наталії Королевської, але вона мені теж по-своєму дорога. Дорога насамперед тим, що це єдина моя мрія, яка здійснилася. Так от, я мріяв, що коли виросту, то буду сидіти на балконі і курити. Дурнувате, звичайно, прагнення, але який мрійник- такі і мрії. Звісно, коли я був малим, курити мені забороняли та й балкону у нас в селі не було. Зараз у мене все є, здавалося б- пали собі, труїся від душі. Але деякі люди і тут стають на заваді. Ні, я не про закон, який не дозволяє палити в заборонених місцях, з ним я згоден. Я про того громадянина, який вигадав поміщати на цигарках рекламу про шкідливість паління. Хотілося б зустріти того товариша, тепло йому посміхнутися, з вдячністю потиснути руку, потім взяти її на больовий прийом і переламати на ній всі кісточки, щоб більше не підіймалася на святе. Товаришу, коли я бачу ті чорні, метрові літери- КУРІННЯ ВБИВАЄ, КУРІННЯ ВИКЛИКАЄ ІМПОТЕНЦІЮ і таке інше, а також фото просмолених легень, у мене не виникає бажання кинути курити, ти помилився. Навпаки, рука сама тягнеться за наступною сигаретою. І якщо раніше я палив з задоволенням, то зараз- з абсолютною впевненістю, що недовго мені вже лишилося. Таким чином, життя мені вкорочують не стільки цигарки, скільки твоє сракоруке НЛП. Дякую, одним словом! Та досить про сумне. В цей чудовий день хотілося б побажати всім вам чесних, порядних, компетентних міліціонерів, а міліціонерам- нормальних, людських умов праці.

Profile

nik_adams: (Default)
nik_adams

August 2014

S M T W T F S
     12
345678 9
10111213 141516
17181920212223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 22nd, 2017 07:01 pm
Powered by Dreamwidth Studios