nik_adams: (Default)
[personal profile] nik_adams
1922-1924 роки. Позаду у Володимира Винниченка залишилася карколомна кар'єра революціонера і урядовця Української народної республіки, попереду маячила безпросвітна еміґрантська доля. А між ними, між минулим і майбутнім- цілих два роки вільного часу, щоб написати свій великий роман- утопію, за сумісництвом-- першу українську фантастичну книжку. Про політичну кар'єру Володимира Винниченка зараз знають практично всі. Хіба що хтось зовсім недолугий ще не висловився з приводу того, як треба було перебуваючи на перших посадах УНР розгромити всіх ворогів, не дати загинути юнакам під Крутами, врятувати державу і повиснути на віки вічні засидженим портретом в шкільному класі поряд з Шевченком. А от його творчість залишається мало відомою широкому загалу читачів. Особисто я до останнього часу міг згадати лише "Федька-халамидника" зі шкільної програми. Тепер я умний і маю змогу поділитися з вами новонабутими знаннями. Роман справді великий. Не знаю скільки у ньому сторінок, але особисто у мене пішло тижнів зо два на те, щоб його прочитати. І, в цілому, не пошкодував. Отже сюжет. Недалеке від 1922-24 років майбутнє. Німеччина. Світовий капітал остаточно перемагає, планета під цілковитим контролем кількох транс-національних фінансових стуктур. В цей час вчений, вихідець з багатої лакейської родини, Рудольф Штор відкриває "сонячний мінерал", який може практично напряму перетворювати енергію Сонця на їжу. Результатом цих досліджень і стає створена Рудольфом сонячна машина- нехитрий пристрій, схожий на м'ясорубку, до якої закріплене скло з мінералом. В машині можна перемолоти будь-яку траву чи листя, головне щоб на неї через скельце потрапило сонячне світло і тоді фарш перетворюється на багату калоріями їжу- "сонячній хліб", яка з лихвою замінює всі необхідні людині продукти. Ще один важливий момент- людина, обертаючи ручку, повинна оросити фарш своїм потом, без цього нічого не вийде. Явно, що в цьому криється який символічний зміст, але я його, чесно кажучи, не осягнув. Машиною відразу ж зацікавилася всесвітня ультра-терористична соціалістична організація ІНАРАК, яка зрозуміла, що забезпечивши пролетаріат безкоштовною їжею , вони тим самим виб'ють опору з-під ніг експлуатуючого класу і людям вже не треба буде гнути спину на пана заради шматка хліба. Вирішено- зроблено. Сонячну машину стаханівськими темпами таємно поширюють по всьому світу і результат не примушує себе очікувати. Люди кидають роботу, їдять сонячний хліб, радісно співають і танцюють (крім всього іншого сонячний хліб мав властивості легких наркотиків і людина занурювалася в стан близький до ейфорії). Старий суспільний лад загинув, вже нема ні експлуататорів, ні експлуатованих, стоїть промисловість, нема світла, води, каналізації, транспортного сполучення. Залишки матеріальних благ, здобуті нечесним шляхом, перерозподіли за принципом "хто сильніший- той і ухопив" і сидять собі, їдять сонячний хліб. Але суспільно не байдужа молодь змінює ситуацію, проводить агітацію серед населення, збирає активістів, які будуть охоче і добровільно працювати на благо суспільства, без жодної експлуатації і примусу. Таких виявляється вдосталь і незабаром ентузіасти відновлюють заводи, фабрики, повертають суспільству всі переваги цивілізації. І все це з оркестром, піснями, квітами, гаслами. Фінал. Не надихає, правда ж? Але не варто забувати, що в той час, коли писався роман, думки про близьке пришестя світлого соціалістичного майбутнього ще не здавалися маячнею. Принаймні переконаному комуністові Винниченку. З ідеологічною складовою роману ніби-то розібралися, перейдемо до літературної. Письменником Володимир Кирилович справді виявився кращим, ніж політиком. Читати його цікаво, навіть з урахуванням того, що фантастичної складової у творі- сама лише сонячна машина, все інше цілком реалістичне. Окремої уваги заслуговує авторський стиль. Винниченко вміє зловити образ двома-трьома словами і вже його не відпустити. Кілька розчерків пера- і в голові виникає готова, цілом реальна картинка. Цим мистецтвом досконало володів мій найулюбленіший з росіян- Замятін, але і у Винниченка гратися гештальтами виходило теж непогано. Тож естетичне задоволення від читання я отримав. З відвертих мінусів- твір безбожно затягнутий, Замятін в "Ми" розібрався з утопією разів в десять оперативніше і насиченіше. Тепер ви вже все знаєте. Можете відкривати роман в будь-якому місці і насолоджуватися чудовою винниченковою прозою. Багато москалізмів, які автор залишав навмисно, бо вважав, що простому українцю так буде легше зрозуміти про що він пише, але до них швидко звикаєш.

Date: 2013-02-07 05:16 pm (UTC)
From: [identity profile] archervarius.livejournal.com
ну дуже примітивне фантастичне припущення, потомясорубка це смішно. на фоні того ж інженера Гаріна - як учнівський твір.

Date: 2013-02-07 06:29 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Так, з фантастичністю не склалося зовсім. Мені здається, що написання фантастичного твору і не було його метою. Я взагалі не розумію, що було його метою, навіщо він це написав. Якщо для того, щоб висловити свої соціалістичні погляди, створити чергову утопію, то ніякої сонячної машини там не повинно було бути, адже соціалізм за всіма їхніми канонами має наступити лише в результаті об'єктивних факторів і жодні випадковості, як то чийсь винахід, нічого змінити не можуть. Хоча він справді непогано, от тільки задовго. Оповідання чудові, але ідеологічно переповнені. Соціалістичні агітки, а не оповідання.

"Сонячна машина"

Date: 2013-02-07 05:57 pm (UTC)
From: [identity profile] livejournal.livejournal.com
Користувач [livejournal.com profile] diana_ledi посилається на ваш запис з "Сонячна машина" (http://ua.livejournal.com/222957.html) пишучи: [...] Оригинал взят у в "Сонячна машина" [...]

Re: "Сонячна машина"

Date: 2013-02-07 06:15 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Дякую за аванс, Діано:). І за правки в дописі про Конотоп. Я навіть теги там не зміг позначити.

Date: 2013-02-07 06:36 pm (UTC)
From: [identity profile] wintcor.livejournal.com
Ваш пост - еще одно доказательство того, что вы - бесценный читатель: непредвзятый взгляд, умение оценить и "форму" , и "содержание", учесть "литературный контекст". А еще - внятно это изложить.

Date: 2013-02-07 07:05 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Спасибо:). По поводу внятности могу поспорить, сегодня еще больше не в форме, чем всегда. Это вы мастер емко и точно излагать мысль, а у меня чем запутаннее, тем лучше:-). Куда пропали, к стати?

Date: 2013-02-07 07:16 pm (UTC)
From: [identity profile] wintcor.livejournal.com
Так и тянет сказать: "Уж больно вы скромны":)
А про "пропадание"... Друзья молчат - и я вместе с ними:). Вот вы написали - я проявился.

Date: 2013-02-07 06:45 pm (UTC)
From: [identity profile] pan-baklazhan.livejournal.com
О, тоді всі писали фантастику! І обовязково - соціяльну.

Навіть Купрін щось написав про безмежну енергію з надр. нещодавно прочитав Джека Лондона - "Залізна пята", в непритаманному йому стилі тієї соц.фантастики. Оскільки малась на увазі залізна пята олігархії, виявилось доволі цікаво і актуально, незважаючи на...

Date: 2013-02-07 07:18 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Так, тоді це було модно. І можна, в принципі, зрозуміти їх захоплення. Перспективи очікувалися найзаманливіші- "щастя для всіх і щоб ніхто не пішов ображеним". А "Залізну п'яту" я так і не зміг прочитати далі початку, очікував зовсім іншого Лондона. Правда тоді я значно молодшим був.

Date: 2013-02-07 08:12 pm (UTC)
From: [identity profile] lesya123.livejournal.com
я з цього твору зробила висновок: люди, якщо їх просто так годувати, дуже швидко ледачіють.
замятін з "ми"- так, швидше вправився.
але якщо замятіна порівняти з оруелом - то там все відбувається ще швидше.

колись замятін був як откровення. найперша з прочитаних антиутопій. у 90-му здається що читала. а може - і у 89-му.

а у винниченка дуже подобається про кирпатого мефісофеля.
а ще - надзвичайно сумне повідання "кумедія з костем".

Date: 2013-02-07 09:08 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Треба буде почитати. Але трохи пізніше. Є стільки письменників, яких я не читав. А стільки таких про яких я навіть не чув?!:) Це передчуття зустрічі може навіть приємніше за саму зустріч.

Date: 2013-02-08 03:08 am (UTC)
From: [identity profile] vivagor.livejournal.com
Рекомендую мого улюбленого Андрія Платонова. Ось де утопія з антиутопією! І писати вміє.

Date: 2013-02-08 07:50 am (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Так, Платонов потужний і насичений. Єдине, що Замятін мені ближчий по настрою. Він умів поєднувати прекрасне і потворне, смішне і сумне так, що життя не здавалося однобоким. "Котлован" же- суцільна депресія. Дощ, калюжі. Все з мокрої глини і світ, і люди. Можливо я помиляюся, востаннє перечитував його дуже давно, але враження залишилося саме таке.

Date: 2013-02-08 12:47 pm (UTC)
From: [identity profile] vivagor.livejournal.com
У нього ж не тільки "Котлован" був! Для мене Платонов - блискучий стиліст і митець, який тонко відчуває слово. А про що саме він пише - байдуже.

Date: 2013-02-08 01:23 pm (UTC)
From: [identity profile] nik-adams.livejournal.com
Не можу нічого сказати з цього приводу, практично не знайомий з предметом. В студентські роки часто пасся в букінистичних крамницях, де за копійки можна було купити гарні книжки, хоч і вживані. Там і придбав собі видання Платонова, де були лише Котлован та Ювенальне море. Останнього так і не зміг прочитати, здалося занадто наївним і пафосним. Може порадиш, що варто почитати?

Date: 2013-02-08 01:35 pm (UTC)
From: [identity profile] vivagor.livejournal.com
Я Платонова теж давно читав, але дуже любив його оповідання. На пам'ять тільки "Родіна єлєктрічєства" пам'ятаю. Та в інеті, гадаю, повно інформації.
Page generated Jun. 22nd, 2017 08:23 pm
Powered by Dreamwidth Studios