nik_adams: (Default)
[personal profile] nik_adams
1922-1924 роки. Позаду у Володимира Винниченка залишилася карколомна кар'єра революціонера і урядовця Української народної республіки, попереду маячила безпросвітна еміґрантська доля. А між ними, між минулим і майбутнім- цілих два роки вільного часу, щоб написати свій великий роман- утопію, за сумісництвом-- першу українську фантастичну книжку. Про політичну кар'єру Володимира Винниченка зараз знають практично всі. Хіба що хтось зовсім недолугий ще не висловився з приводу того, як треба було перебуваючи на перших посадах УНР розгромити всіх ворогів, не дати загинути юнакам під Крутами, врятувати державу і повиснути на віки вічні засидженим портретом в шкільному класі поряд з Шевченком. А от його творчість залишається мало відомою широкому загалу читачів. Особисто я до останнього часу міг згадати лише "Федька-халамидника" зі шкільної програми. Тепер я умний і маю змогу поділитися з вами новонабутими знаннями. Роман справді великий. Не знаю скільки у ньому сторінок, але особисто у мене пішло тижнів зо два на те, щоб його прочитати. І, в цілому, не пошкодував. Отже сюжет. Недалеке від 1922-24 років майбутнє. Німеччина. Світовий капітал остаточно перемагає, планета під цілковитим контролем кількох транс-національних фінансових стуктур. В цей час вчений, вихідець з багатої лакейської родини, Рудольф Штор відкриває "сонячний мінерал", який може практично напряму перетворювати енергію Сонця на їжу. Результатом цих досліджень і стає створена Рудольфом сонячна машина- нехитрий пристрій, схожий на м'ясорубку, до якої закріплене скло з мінералом. В машині можна перемолоти будь-яку траву чи листя, головне щоб на неї через скельце потрапило сонячне світло і тоді фарш перетворюється на багату калоріями їжу- "сонячній хліб", яка з лихвою замінює всі необхідні людині продукти. Ще один важливий момент- людина, обертаючи ручку, повинна оросити фарш своїм потом, без цього нічого не вийде. Явно, що в цьому криється який символічний зміст, але я його, чесно кажучи, не осягнув. Машиною відразу ж зацікавилася всесвітня ультра-терористична соціалістична організація ІНАРАК, яка зрозуміла, що забезпечивши пролетаріат безкоштовною їжею , вони тим самим виб'ють опору з-під ніг експлуатуючого класу і людям вже не треба буде гнути спину на пана заради шматка хліба. Вирішено- зроблено. Сонячну машину стаханівськими темпами таємно поширюють по всьому світу і результат не примушує себе очікувати. Люди кидають роботу, їдять сонячний хліб, радісно співають і танцюють (крім всього іншого сонячний хліб мав властивості легких наркотиків і людина занурювалася в стан близький до ейфорії). Старий суспільний лад загинув, вже нема ні експлуататорів, ні експлуатованих, стоїть промисловість, нема світла, води, каналізації, транспортного сполучення. Залишки матеріальних благ, здобуті нечесним шляхом, перерозподіли за принципом "хто сильніший- той і ухопив" і сидять собі, їдять сонячний хліб. Але суспільно не байдужа молодь змінює ситуацію, проводить агітацію серед населення, збирає активістів, які будуть охоче і добровільно працювати на благо суспільства, без жодної експлуатації і примусу. Таких виявляється вдосталь і незабаром ентузіасти відновлюють заводи, фабрики, повертають суспільству всі переваги цивілізації. І все це з оркестром, піснями, квітами, гаслами. Фінал. Не надихає, правда ж? Але не варто забувати, що в той час, коли писався роман, думки про близьке пришестя світлого соціалістичного майбутнього ще не здавалися маячнею. Принаймні переконаному комуністові Винниченку. З ідеологічною складовою роману ніби-то розібралися, перейдемо до літературної. Письменником Володимир Кирилович справді виявився кращим, ніж політиком. Читати його цікаво, навіть з урахуванням того, що фантастичної складової у творі- сама лише сонячна машина, все інше цілком реалістичне. Окремої уваги заслуговує авторський стиль. Винниченко вміє зловити образ двома-трьома словами і вже його не відпустити. Кілька розчерків пера- і в голові виникає готова, цілом реальна картинка. Цим мистецтвом досконало володів мій найулюбленіший з росіян- Замятін, але і у Винниченка гратися гештальтами виходило теж непогано. Тож естетичне задоволення від читання я отримав. З відвертих мінусів- твір безбожно затягнутий, Замятін в "Ми" розібрався з утопією разів в десять оперативніше і насиченіше. Тепер ви вже все знаєте. Можете відкривати роман в будь-якому місці і насолоджуватися чудовою винниченковою прозою. Багато москалізмів, які автор залишав навмисно, бо вважав, що простому українцю так буде легше зрозуміти про що він пише, але до них швидко звикаєш.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.
Page generated Jul. 23rd, 2017 12:56 pm
Powered by Dreamwidth Studios