nik_adams: (star)
[personal profile] nik_adams
"А можна, доки ви пишете, я розкажу вірш? Я вам не буду заважати?" "Та ні, читайте будь ласка...", - незмигнувши оком, абсолютно нейтрально сказав я. Ніби все життя тільки тим і займаюся, що о 2-й годині ночі слухаю вірші в кімнаті з покійником. На світі вистачає божевільних. Зрештою, мені хоч хороводи навколо неї води чи нижній брейк крути, твоя ж мати... Ні, я звісно ж розумію - 94 роки, бабуся відмучилася, останні півроку ноги сантиметр за сантиметром зжирала гангрена, але вірші?.. А жінка тим часом почала читати. Склавши долоні на колінах, дивилася кудись убік під стелю, хитала в ритм ногою. То був нехитрий віршик про рідне село покійної бабусі, про те, як вона народилася, виросла, пережила війну, одружилася, народила дітей, втратила чоловіка і знайшла ще одне кохання. Веселі, дотепні строфи про бабусине життя закінчувалися тим, як на мамин дев'яносторічний ювілей з усіх усюд- і з ближніх міст, і з Росії, і з Білорусі з'їзджаються всі її п'ятеро дітей, "і москвич Петро, і Тетянка з Вітебська". Власне, вірш і був складений дітьми до вже згаданого ювілею матері. Весь цей час інша дочка, теж вже не молода жінка, ходила туди- сюди кімнатою, торкалася речей, час від часу підказувала сестрі підзабуті рядки. Я на той час вже все своє дописав і мовчки слухав вірш. Хто зна, може так і треба...


Posted via m.livejournal.com.

From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.
Page generated Aug. 24th, 2017 04:40 am
Powered by Dreamwidth Studios