nik_adams: (Default)
Сім'я голови колгоспу "Нащадки Джекі Чана" Сунь Луна вечеряла коло хати в мальовничому вишневому садку. Неподалік, біля річки, сумний дівочий голос виводив: "При долині кущ жень-шеню похилився до води, ти скажи, скажи, жень-шеню, як попав твій кущ сюди?". Старший син, Сунь Фей, з апетитом уминаючи галушки, захоплено ділився враженнями від засідання історичного гуртка. "...а Лін Дун розповів, що в кінці ХХ століття Китай зіткнувся з проблемою перенаселення і тому китайці за таємною директивою уряду були змушені емігрувати в інші країни, створювати там діаспори, які згодом стали плацдармами для масового переселення китайців, а місцеве населення було витіснене в резервації.". Сунь Лун закашлявся, похлинувшись борщем, і зацідив синові ложкою по лобі. Перед очима старого потемніло і в голові чомусь зринули слова Сибір, уранові рудники, жизнь потєряна. Сунь Лун не знав звідки ці думки, а також ніколи не чув про архетипи і тому просто прогарчав синові, що їх народ тут живе з початку часів, ніяких "інших народів" ніколи не було, а укри в резервацїї- невдалий продукт еволюції, і нічого спільного з людьми не мають. Що про це відомо кожному дошкільняті, а самого Лунь Дуна за такі фантазії та й таких телепнів Господніх як Сунь Дун, які його слухають, потрібно взяти за пересраччя і шваркнути головою об стовп. Заспокоївшись, Сунь Лун продовжував сьорбати борщ. Думки мимоволі звернули на укрів. Цієї ночі охорона знову впіймала кількох з них на полі цукрового буряка, на самогон крали. Не відомо, чи з нашої резервації, чи з сусідньої забрели. Бог їх знає, всі на одне обличчя. Та ще той їхній недолугий кобзар при дорозі, який знай собі наспівує не зрозумілу думу про те, як на День перемоги накрило вінком українську державність. Не здатні ні до праці ні до навчання, сама думка про те, що у них могла бути своя держава викликала усмішку під рідкими вусами. Поглянув з любов'ю на сина. Засранці малі...
Page generated Sep. 22nd, 2017 06:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios