Кілька слів
В дитинстві була у мене мрія. Не така амбітна, як у Наталії Королевської, але вона мені теж по-своєму дорога. Дорога насамперед тим, що це єдина моя мрія, яка здійснилася. Так от, я мріяв, що коли виросту, то буду сидіти на балконі і курити. Дурнувате, звичайно, прагнення, але який мрійник- такі і мрії. Звісно, коли я був малим, курити мені забороняли та й балкону у нас в селі не було. Зараз у мене все є, здавалося б- пали собі, труїся від душі. Але деякі люди і тут стають на заваді. Ні, я не про закон, який не дозволяє палити в заборонених місцях, з ним я згоден. Я про того громадянина, який вигадав поміщати на цигарках рекламу про шкідливість паління. Хотілося б зустріти того товариша, тепло йому посміхнутися, з вдячністю потиснути руку, потім взяти її на больовий прийом і переламати на ній всі кісточки, щоб більше не підіймалася на святе. Товаришу, коли я бачу ті чорні, метрові літери- КУРІННЯ ВБИВАЄ, КУРІННЯ ВИКЛИКАЄ ІМПОТЕНЦІЮ і таке інше, а також фото просмолених легень, у мене не виникає бажання кинути курити, ти помилився. Навпаки, рука сама тягнеться за наступною сигаретою. І якщо раніше я палив з задоволенням, то зараз- з абсолютною впевненістю, що недовго мені вже лишилося. Таким чином, життя мені вкорочують не стільки цигарки, скільки твоє сракоруке НЛП. Дякую, одним словом! Та досить про сумне. В цей чудовий день хотілося б побажати всім вам чесних, порядних, компетентних міліціонерів, а міліціонерам- нормальних, людських умов праці.
no subject
Бул сан, без обиды, конешно)
no subject
no subject
no subject
no subject
Только вольно тебе щас ползти, покрытие располагает.
Вот ты летом попробуй)))
no subject
no subject