![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Кілька слів
В дитинстві була у мене мрія. Не така амбітна, як у Наталії Королевської, але вона мені теж по-своєму дорога. Дорога насамперед тим, що це єдина моя мрія, яка здійснилася. Так от, я мріяв, що коли виросту, то буду сидіти на балконі і курити. Дурнувате, звичайно, прагнення, але який мрійник- такі і мрії. Звісно, коли я був малим, курити мені забороняли та й балкону у нас в селі не було. Зараз у мене все є, здавалося б- пали собі, труїся від душі. Але деякі люди і тут стають на заваді. Ні, я не про закон, який не дозволяє палити в заборонених місцях, з ним я згоден. Я про того громадянина, який вигадав поміщати на цигарках рекламу про шкідливість паління. Хотілося б зустріти того товариша, тепло йому посміхнутися, з вдячністю потиснути руку, потім взяти її на больовий прийом і переламати на ній всі кісточки, щоб більше не підіймалася на святе. Товаришу, коли я бачу ті чорні, метрові літери- КУРІННЯ ВБИВАЄ, КУРІННЯ ВИКЛИКАЄ ІМПОТЕНЦІЮ і таке інше, а також фото просмолених легень, у мене не виникає бажання кинути курити, ти помилився. Навпаки, рука сама тягнеться за наступною сигаретою. І якщо раніше я палив з задоволенням, то зараз- з абсолютною впевненістю, що недовго мені вже лишилося. Таким чином, життя мені вкорочують не стільки цигарки, скільки твоє сракоруке НЛП. Дякую, одним словом! Та досить про сумне. В цей чудовий день хотілося б побажати всім вам чесних, порядних, компетентних міліціонерів, а міліціонерам- нормальних, людських умов праці.
no subject
no subject
no subject
no subject