Так, "життя". Але ні про яку поезію і мова не йшлася. Боже збав! Це прості як двері, наскрізь сільські і адекватні люди. Вони абсолютно точно знають, що в смерті нема ніякої поезії. Просто перед її лицем вони думають не про втрату, а про те, що було здобуто за довгі роки спільного життя. Тим більше ніякої поезії не було у вірші:). Римована жартівлива розповідь про життя родини, повна посилань на веселі випадки, які добре відомі і близькі їм і зовсім нічого не значать для сторонньої людини. Позбавлений будь-якого пафосу і офіціозу, які б обов'язково мали місце коли б був хоч якийсь натяк на поетичність.