Гарно написано і додам ще один аргумент, вірніше, пояснення, чому ТАКОЮ є поезія Шевченка для українця, і чому так важко її перекласти чи викликати такі ж емоції у інших етносів (наприклад, у росіян).
Справа в тому що твори Шевченка фактично є "народними піснями", думами, а народна пісня/дума/речитатив - це річ дуже об'ємна, багатовимірна, не пласка проекція яку можна розібрати на складові як суто літературний твір. Глибинний символізм образів розкодовується підсвідомістю українця, на рівні ментальному, навіть якщо він на якесь покоління був частково відірваним від землі і своєї етнокультури і середовища, а повна щирість і відсутність "показухи" чи "красування на публіку", яке так чи інакше присутнє у кожного митця, робить Слово Тараса Григоровича таким яке напряму іде до серця - оминаючи "умствованіє".. тим воно настільки особливе.