Сморід ще з вулиці попереджав, що тіло пролежало в веранді не менше тижня. Мухи липким роєм ліниво дзизчали навколо, байдуже спостерігали за сотнями тисяч своїх дітлахів, які білою масою метушилися внизу, діловито пожираючи те, що зовсім недавно було господарем цього будинку. Далі, їх, разом з їжею, чекала недовга подорож до міського моргу в низенькому причепчику службового "УАЗа". Їхали через центр міста, тому кілька разів доводилося зупинятися і перевіряти, чи не сповзла ковдра, якою прикрили труп- по дорозі постійно зустрічалися маршрутки з яких зацікавлено виглядали діти, було б недобре, якби вони це побачили. Потім, до вечора, куди б не пішов, всюди супроводжував той запах, яким здавалося був просякнутий весь світ. Пізно вночі вчився їздити на мопеді порожніми вулицями міста. Класно:)