Як мужик до свого друга Путіна ходив

[nik_adams]

Розповідав один мій знайомий, якому розповів його дядько, який живе в Росії. Мій знайомий, звичайно, балабол, але його дядько, судячи зі слів знайомого, поважна людина, тож дядькові я схильний вірити. А дядьку, в свою чергу, розповідав його товариш Іван, теж особа, якій можна довіряти, бо він знав самого Путіна. Так от, в молодості Іван був в доволі близьких стосунках з Володимиром Володимировичем, корєшували даже, можна так сказать. Плавали десь на пару через якусь річку в Німеччину, ховаючись від прикордонників, а звідти переганяли на наш бік машини. Але йшов час і доля розвела двох наших приятелів. Іван, як я вже говорив, став поважною людиною, подався в православну віру, відпустив шикарну бороду. Путін теж від нього не відстав, став Президентом. Одного разу Іван поїхав до Москви і вирішив зайти відвідати свого давнішнього товариша. Перша лінія охорони його навіть пропустила, хоч і подивлялися скоса на його пацавату бороду, а от ті двоє головорізів, що стояли біля самих дверей, рішуче його зупинили і далі не пустили, не дивлячись навіть на слізні завіряння, що Володька їх озолотить від радості, коли дізнається, хто до нього прийшов. Або, як мінімум, зробить генералами. Івану сказали, що про нього доложать і суворо наказали чекати біля вікна. І став Іван чекати, коли до нього вибіжить щасливий Володька і прийме його в свої міцні обійми. Годину чекав, другу, третю... Вирішив нарешті підійти до охоронців і уточнити, чи правильно вони доповіли шефу, що за людина до нього завітала. Охоронець мовчи розвернув Івана на 180 градусів, трішки нахилив і зненацька надав йому шаленого прискорення, шляхом копняка під зад. Потім, правда, Іванові ввічливо пояснили, що до Володимира Володимировича краще звертатися з письмовими зверненнями і Іван таки написав, про те, як вони плавали через річку, і йому навіть прийшла відповідь з отакенним орлом і підписом (можливо навіть самого Путіна). Дядько мого знайомого бачив їх на власні очі, і орла і підпис, а йому вірити можна. На відміну від мого знайомого, який трандичиха з трандичихи.

Comments

[i-hahka-i.livejournal.com]

интересно ))) так он так к нему и не попал?

[nik-adams.livejournal.com]

История утверждает, что нет. И очень по этому поводу обижался, и называл своего бывшего друга разными нехорошими словами. Но закончилось всё хэппи-эпиндом. Дядя моего знакомого рассказывал, что совсем недавно видел Ивана по телевизору, как тот в компании других паломников поднимался на какую-то гору в одном из священных христианских мест. Видимо, от идеи попасть на прием к кому- нибудь из своих знаменитых друзей Иван так и не отказался.

[i-hahka-i.livejournal.com]

не, ну просто дружили ведь так. как вот дружба забывается..

[vivagor.livejournal.com]

Колись моя покійна прабабка у 80-ті роки так казала: "треба усім бабусям зібратися і піти до Горбачова, нехай наш управитель послухає, про те, що відбувається насправді у селі..."

[nik-adams.livejournal.com]

Не така вже й погана ідея. Бабці страшна і непереможна сила. Їх копняком під зад не поженеш і міліцією не затравиш. Єдиний порятунок- втеча:)

[vivagor.livejournal.com]

Тому їх і використовують всілякі пройдисвіти: від релігійних до політичних.