nik_adams

В один прекрасний момент, опритомнівши після майданної ейфорії, ми зіткнулися з проблемою абсолютної непроінформаганості за східним і північним кордонами про ті процеси, що відбуваються в нашій країні. Спочатку навіть смішно було слухати про окупацію України бандерівцями, про масові вбивства і зґвалтування росіян в майданутій країні, про катування російськомовних в львівському метро. Потім, коли російські війська зайняли Крим, а на Сході і Півдні країни почали збиратися багатотисячні антимайданівські мітинги, де відбивали голови за носіння українських прапорів це перестало бути смішним. Як же так, запереживали ми, адже зараз майже в кожному будинку є інтернет, є супутникові канали, є особисті зв'язки між країнами в решті решт і будь- яка людина, співставивши факти, може зробити правильні висновки, об'єктивно оцінити ситуацію і зрозуміти, де Путін їх дурить. Якась світла голова нарешті здогадалася в чому справа. "А, точно!- сказала вона. Ми ж розмовляємо українською, а вони української не розуміють. Давайте будемо розповідати їм про те, що відбувається російською!" Чудова ідея. Давайте, то й давайте. Український сегмент інтернету і телебачення наповнилися зверненнями "до русского друга", в яких російськомовні українці, російськомовні росіяни України, російсько і українськомовні євреї, татари, білоруси розповідали, що ніхто їх не вбиває, не ґвалтує, не притісняє на мовному і національному ґрунті і благали припинити їх рятувати. Каюся, листів я не писав, але рідко проходив мимо "зомбованого" росіянина, брав бідолаху за карк і починав пояснювати, в чому він не правий. Я давив фактами, апелював до здорового глузду, почуттів і емоцій. Я намагався пробити броню іронією та тролінгом, але жодного разу мені не вдалося нікого переконати. Жодної живої душі. Кожного разу відсторонений механічний голос звично повідомляв: "Броня не пробита". Звісно, такий нульовий результат можна було списати на те, що моя російська не ідеальна, але мені доводилося спостерігати дискусії людей, у яких і мова була ідеальною, і володіння словом- Пєлєвін позаздрить, але їх потуги теж потерпіли фіаско. Ми договорилися російською вже до того, що у росіян з'явилася нова мулька про те, що госдеп рекомендує своїм українським наймитам переходити на російську мову для більш ефективного ведення антиросійської пропаганди. Тоді у мене нарешті виникли серйозні сумніви, що напевно справа таки не в мові. Справді, я спілкуюся в інтернеті з людьми різних національностей. Українці добре розуміють блоги білоруською і російською мовами, білоруси- чудово орієнтуються в українській і, знову ж таки, російській. І лише від росіян ви швидше за все почуєте "Извините, я вас не понимаю" або ж "Говори на нормальном языке!" Мене це завжди дивувало, наші мови не настільки відрізняються, щоб не розуміти один одного. До того ж, з власного досвіду, я знаю, що існує багато росіян, які розуміють українську мову, читають мій блог без проблем. Я помітив ще одну їх особливість -- вони не лише українську мову розуміють, вони все розуміють. Можуть вислухати, дати адекватну пораду і оцінку, сказати щось нехороше про Путіна, навіть вибачитися за своїх співгромадян, хоча їм точно вже вибачатися ні за що. Тож виходить, що справа і не в національності. Можливо, справа в особливій ментальності людей, які і не хочуть, і не можуть кого- небудь зрозуміти, крім себе. І тому не має значення, якою мовою з ними говорити, хоч пташиною, вони все одно не зможуть сприйняти того, що їм не вигідно, що зруйнує їх світ в муках коґнітивного дисонансу. Тому не ламайте ні себе, ні своїх язиків- ви не зможете пробити ментальну броню, за якою їм зручно, затишно і комфортно. Чому більшість таких людей зосередилася саме на просторах, що перейнялися ідеями "русского мира"- інше питання, відповіді на яке я не знаю. Але зі всієї цієї історії особисто для себе я зробив один корисний висновок- якщо росіянин розуміє українську, то це серйозний сигнал про те, що до нього можна не боячись повернутися спиною або сміливо йти в розвідку.