Трішки новорічне та навкололітературне

[nik_adams]

На Новий рік Дід Мороз подарував мені книгу Артема Чапая ( chapeye ) "Подорож із Мамайотою В ПОШУКАХ УКРАЇНИ". Прислав "Укрпочтою" за післяплатою, але я на нього не ображаюся, книжка справді цікава, тим паче, що в інтернеті її наразі ще ніхто не виклав. Артем просто й невимушено розповідає про свою мотоподорож, під час якої він проїхав практично всю Україну з заходу на схід і з півночі на південь, ставлячи місцевим мешканцям два запитання "Про що ви мрієте?" та "Що для вас Україна?" тому в книзі переважають не мальовничі, привабливі для туризму місця, а люди, яких він зустрічав по дорозі, та їх проблеми. Чапай спростовує багато міфів, таких як ворожість між нашими сходом і заходом. Здебільшого про своїх "антиподів" з неприязню висловлюються ті, хто їх ніколи не зустрічав, або бачив лише по телевізору. Або ж про тотальну корумпованість міліції (автор проїхав всю Україну жодного разу не давши хабаря "даішникам"). Ну це так, особисте...:) Для себе, як людини, яка ніколи не виїзджає за межі свого регіону, я знайшов багато цікавого і нового. Плюс простота та, повторюся, невимушеність розповіді, автентичність мовлення людей всіх регіонів та прошарків населення. Забігаючи на перед, скажу, що Антон таки знайшов Україну.

Comments

[singularia.livejournal.com]

Фолкнер теж майже не виїжджав за межі свого містечка, і писав лише про тамтешніх героїв - а написав про весь світ...

[nik-adams.livejournal.com]

Залежить від того, яку мету ставить перед собою письменник. Ну і від можливостей. Талантів рівня Фолкнера можна перерахувати на пальцях. Навіть якщо для цього доведеться використати кінцівки кількох людей, все одно це не багато в порівнянні з кількістю письменників. Особисто для мене Фолкнер все ж таки яскраво виражений американський письменник, тобто писав він про Америку, про її дух, але письменник його рівня просто не міг пройти мимо тієї обставини, що все в світі взаємно пов'язано, адже люди скрізь однакові. Про що б така людина не писала, вона пірнає однаково глибоко. Та ж "Лісова пісня". Етнічніше не вигадаєш, але ж хіба не про світ і не про загальнолюдське? Та ми, здається, зараз про одне й те ж саме говоримо:). Чапай же зовсім інше. Він, за великим рахунком, ще не стільки письменник, скільки журналіст і його книга більше репортаж, ніж художня література. Для нього головною метою була достовірність, тому в тексті обмаль художніх наворотів, літературних прикрас та глибоко схованих підтекстів. Саме такою повинна була бути ця книга, такою вона й вийшла. Особисто мені вона добре прочистила мізки, в сенсі стереотипів, що якщо "західняк"- то обов'язково схиблений на всю голову нацист, якщо хлопчина зі сходу- бидлуватий гопник. Та й багато іншого, про що не напишеш сидячи вдома. Як один казав: Потрібно писати лише про те, що добре знаєш, або про те, чого не знаєш взагалі:)

[singularia.livejournal.com]

тре буде почитати того Чапая.
я перед новим роком читала мандрівний ліричний щоденник Басьо "По тропинкам Севера" http://lib.rus.ec/b/269970/read
теж - ходив собі чоловік по своїй країні 10 років і писав про все, що бачить)

[nik-adams.livejournal.com]

Дякую за наводку, вже знайшов java-аналог і скачав. Люблю таке:)

[ghan.livejournal.com]

Почему-то многие путешественники не могут придумать своего заглавия для книжки, а тырят его у Стейнбека) Вот и этот тоже...

[nik-adams.livejournal.com]

Вероятно это по любви происходит:). В книге автор ссылается на источник происхождения названия, так что это как- бы и не плагиат вовсе.

[ghan.livejournal.com]

А кто такой Мамайота?

[nik-adams.livejournal.com]

Так он называл свой мотоцикл, "Ямаху". Мамай- известный герой украинского фольклора, путешествующий казак. Артем утверждает, что хотел бы так назвать своего коня, если бы у него был конь. А окончание "-ота" должно указывать на японское происхождение железного "скакуна". Вчера, в одной из критических заметок, встречал так же версию, что слово Мамайота несет и другой, глубинно-сакральный смысл, но трактовка была такой непонятной и неправдоподобной, что я её сразу забыл:)

[ghan.livejournal.com]

Про Мамая - для меня новость. Кроме гипотезы Евг.Лукина, что Мамай и Батый были супругами, ничего про него не знаю)

[nik-adams.livejournal.com]

Не, это точно не тот. Национальный герой не может быть не натуралом. Да еще с врагом сожительствовать:). Да и временной период не тот.

[ghan.livejournal.com]

Видимо, это какой-то национальный герой из новых, рожденный после 92го).

[nik-adams.livejournal.com]

Казак Мамай. Странно, что вы о нём ничего не слышали. У вас же там Зеленый Клин под боком.

[ghan.livejournal.com]

У нас, КлиН? Вроде нету ничего подобного. Здешние казаки занимались сбором ясака в пользу батюшки-царя в основном.

[nik-adams.livejournal.com]

Упс, промахнулся я немного. Тысяч так на три километров:). Зеленый клин- территория компактного поселения переселенцев- украинцев в Юго- Восточной Сибири, между нижним течением Амура и Тихим океаном. С украинскими мерками я всё время забываю, что если оба места находятся в Сибири, то это не значит рядом.

[(Anonymous)]

Мне кажется, ваша фраза о том, что эта книга «добре прочистила мізки, в сенсі стереотипів», на самом деле, - деликатная форма замены мысли о том, что она МОЖЕТ ПОМОЧЬ ЛЮДЯМ избавиться от стереотипов. Насколько я могу судить, вы сами «стереотипной болезнью» не страдаете.

[nik-adams.livejournal.com]

К сожалению, случается такой грех и со мной:). Всё происходит постепенно и не заметно. Сначала улыбаешься при сочетании слов русский и водка, невинно и по-дружески. Потом, как-нибудь в споре с неадекватом в ответ на оскорбительную фразу начинаешь с пеной у рта орать, что вы русские сами все поголовно пьяницы и алкаши, а мы, украинцы, споживаємо тільки слабоалкогольну наливочку та й то виключно на церковні свята. И так до тех пор, пока не вспоминаешь реальных русских с которыми приходилось общаться в жизни. Утрирую, конечно, но бывает по разному. Трудно контролировать, как такая фигня накапливается в мозге. Что касается конкретно книги, там есть описание жизни цыган, которых более чем достаточно на Закарпатье. И тут меня немножко покоробило, так как автор отзывается о них с сочувствием, а я к ним отношусь, мягко говоря, с неприязнью. Не сложилось у меня в жизни с хорошими цыганами. Может потому, что по долгу службы общался с ними исключительно по поводу разной гадости и нервы они мне потрепали изрядно.

[(Anonymous)]

Я очень хорошо вас понимаю, особенно касательно цыган. У меня вообще ощущение, что цыгане «в телевизоре» и в жизни – 2 разных народа. А вообще национальные стереотипы – удивительная вещь: все могут назвать какие-то характерные для определенного народа черты (и позитивные, и негативные), но они как-то «расплываются» при столкновении с «индивидами». Хотя мне очень интересно читать публикации по, например, этнолингвистике (особенности, допустим, речевого этикета англичан, итальянцев или японцев). А несколько лет назад я прочел книгу американки Н. Рис «Русские разговоры» и был поражен, как точно она описывает особенности «русского дискурса», в котором проявляется наша ментальность.

[vivagor.livejournal.com]

Схвально відношусь до подібних речей. Сам такий, що в експедиції поїздив сходом України...

[nik-adams.livejournal.com]

А мене з насидженого місця не зженеш... Перебиваюсь чужими враженнями.

[vivagor.livejournal.com]

А мене гроші стримують. Якби не дефіцит грошової маси - об'їздив світ.

[nik-adams.livejournal.com]

Тобі в цьому плані простіше- почепив торбу на кілок та й пішов, а в мене якір. Ніби й не важкий кілограмів з 13, але не підйомний, поки що. Перед відпусткою кілька ночей поспіль снився Чернігів. Думав, вже сто відсотків поїду хоч на пару днів, побачу старих бурсацьких друзів та й до архіву потрібно зайти, підсобирати матеріали для сайту про село, але так нікуди й не зібрався. Чернігів відкладається на невизначений термін, так само як і Київ:)

[vivagor.livejournal.com]

Нічого. Колись і нам збиратися в дорогу доведеться. ;)