Мій глек на капусту

[nik_adams]

Доки українська націонал- патріотична спільнота святкує кінець світу, проклинає регіоналів і рве на собі коси, я з полегшенням зітхнув і радію. Нам не потрібна фора. Прийнявши фору ми визнаєм свою меншовартість і слабкість. Фора принижує, а почуття приниження у нас і так предостатньо, фактично- це наше неофіційне національне знамено. Єдине, що може врятувати українську мову- вільна конкуренція, а не протекція держави чи дотримання мовного режиму в закладах обслуговування. Будьте конкурентноспроможними. Зніміть з себе маску жертви, зтеріть зі своїх пістних фізіономій вираз елітарності і зневаги до неукраїномовного "бидла", яке вас оточує і люди до вас потягнуться. Записами в книгу скарг і штрафами, звісно, можна примусити офіціантку говорити вам "Прошу!" замість "Пожалуйста!", але при цьому вона завжди триматиме для вас дулю, якщо не в кишені, то за душею і дітям своїм заборонить розмовляти українською, бо вона її зненавидить. Будьте доброзичливими, дотепними, цікавими і люди самі захочуть бути схожими на вас. Станьте ідолами, а не зверхнім мурлом. Не примушуйте, а будьте такими, щоб люди наслідували вас і вашу мову, точніше, згадували свою. Щоб там не говорили, але російська мова витіснила українську не тому, що нашим дідусям та бабусям приставляли до скроні пістолет і примушували "штокать". Було й таке, звісно. Засновника української отоларингології, творця першого українськомовного підручника, викладача і, за сумісництвом, мого земляка Олександра Пучківського розстріляли в 37-му фактично лише за те, що він створював конкурентноздатний український продукт. Але не це було вирішальним. Більш освітчене, яскраве, цікаве російськомовне місто перемогло відстале, забите україномовне село. Селяни, щойно переселившись до міста, не з примусу, а добровільно і з задоволенням переходили на російську, щоб виглядати такими з освітченими, яскравими і цікавими, як мешканці міст. Вільна конкуренція, без фор і поблажок- єдине, що зробить прекрасну, милозвучну, співучу українську мову ще й живою та загальновживаною.

Comments

[nik-adams.livejournal.com]

В России- есть! Они и в пробках до старости не доживают, пережидая проезд кортежей местных бонз, и дороги у них как стекло, и в аэропортах Президент их вперёд себя пропускает. Белые люди, бля.:) Куда там нам, сирым...