До ювілею

[nik_adams]

Двісті років тому в маленькому селі на Київщині з'явився на світ той, кому судилося стати духовним лідером свого народу. Неймовірна доля. Ще в досить молодому віці Шевченку, завдяки його непересічному малярському таланту вдалося втілити блакитну мрію будь- якого хохла -- кріпацький син став не лише вільною, а й шанованою в Петербурзі людиною, отримав можливість отримати пристойну освіту і, зрештою, ставши новим Гоголем, доживати в багатстві і почестях "во славу Российской империи". Та, здавалося б, упіймавши бога за бороду, обрав інший шлях- залишився вірним собі, своїм переконанням і своєму народу. В його поемах і віршах Україна перестала бути декоративно- елегійною Малоросією, краєм вишневих садків, карооких дівчат, вареників та козацьких оселедців. Вона повернула собі свою історію, своїх героїв, свою ганьбу і славу, повернувшись на шлях формування своєї нації і мови. Літературна цінність Від росіян часто можна почути, що Шевченкова поезія і поряд не стояла з творчістю Пушкіна. З їх точки зору мені нічого їм заперечити. Справді, вірші Пушкіна в технічному плані більш досконалі, а "Евгений Онегин" взагалі один з найвдаліших підручників, де автор з тією ж невимушеністю і легкістю, з якою Вірастюк грається двопудовими гирями, показує, як насправді треба писати вірші. Але мені важко уявити людину, яка б плакала над віршами Пушкіна, або у якої закипатиме кров від його рядків. А над "Наймичкою" плачуть. І від "Кавказу", "Холодного яру", "І мертвим, і живим..." закипає. Ніяка техніка не допоможе уловити і підкорити поету геній резонувати зі своїм народом, дихати з ним одним повітрям. Мені здається, що творчість Шевченка взагалі малопридатна для експорту, принаймні я не зустрічав перекладів рівня оригіналів. Актуальність Те, що соціально- політична поезія Кобзаря і її теми залишаються актуальними і через двісті років свідчить не про його позахмарний талант, а про нашу з вами безпорадність і нездатність вчитися на власних помилках. Та шанс завжди є. Борімося- поборемо... З днем народження!

Comments

[llasta.livejournal.com]

а ещё ревность читателя. :) Ну ведь читаем же мы иностранное в переводах Пастернака и др. и считаем, что гениально, и трогает. Но только слышим (ну или так: только я слышу), как иностранец говорит нам, что читал, скажем, Маяковского в переводе на свой язык -- ну смешно: как можно Это перевести? :)

[nik-adams.livejournal.com]

Справедливое замечание, не без того. А может просто привычка. Перевод, который не ложится на высеченные в памяти любимые строки автоматически вызывает отторжение. Но вот у Клары (той, что первая в каментах) есть отличные переводы Леси Украинки на русский. Правда она переводила незнакомые для меня произведения, так что и оригинал, и перевод я читал впервые и мог судить более- менее объективно. А вот как бы получилось оценивать перевод "Лесной песни" даже не знаю:).

[llasta.livejournal.com]

в идеале, чтобы сложить мнение, стихи (и всё вообще) надо читать, не зная, кто автор, и если перевод, то чей. Но с другой стороны, автор неустраним, потому что ты знаешь контексты его прочих произведений, его собственной жизненной ситуации в момент написания и т.д. Это же важно. Пытаюсь же я оправдать ИБ! :)

[most112.livejournal.com]

Это да: наше - "непереводимое" (и это не только у русских)) Кстати, многие специалисты считают пастернаковские переводы Шекспира хуже переводов Лозинского (хотя, или, может, потому, что Лозинский как поэт уступает Пастернаку).

[llasta.livejournal.com]

ну естественно не только у русских, я просто выступаю на своём поле :) Да, со вторым тоже согласна. Шекспир вообще Очень от перевода зависит. В идеале надо компоновать несколько, читая одно произведение (я с этим, кстати, столкнулась при просмотре нескольких шекспировских пьес в театре "Сатирикон"). Да и вообще меня с детства волновало, почему когда-то пишут "Пушкин. Из Гейне", а когда-то "Гейне. Перевод Вани Иванова" (я от балды). Где та грань, когда перевод, а когда своё? И кем должен быть переводчик в первую очередь?

[most112.livejournal.com]

Думаю, "грань" определяется целью: "переводящий" либо использует другого для выражения себя, либо использует себя для выражения другого.

[llasta.livejournal.com]

т.е. мы упираемся в старое доброе тщеславие? пусть и подсознательное, с благородными мотивами во благо искусства. Потому что поэты тоже люди. :)

[most112.livejournal.com]

Не думаю, что это тщеславие. Скорее, речь об "источниках творчества".

[llasta.livejournal.com]

ну, если копать совсем глубоко, до уровня архетипов, то всё вообще, любая наша мотивация есть проявление воли к власти и страха смерти. Вопрос лишь в том, кто прибегает к морали, чтобы направить их в доброе русло, а кто к эгоизму для свершения злых дел.